(Літературний театр)
За мотивами творів М.
Шамрая, Г.Чубач, С.Пушика
Дійові особи
Ведучі – дівчата в
українському одязі;
3 хлопці –
різних вікових категорій в
українських сорочках, полотняних штанях, у найменшого – торба за
плечима;
Доля – дівчина у вишитій сорочці;
Україна – дівчина в
українському одязі, на голові вінок.
Зал святково
прикрашений у національному стилі. На центральній стіні – гуси летять .
Святкове дійство
Звучить пісня «Білі гуси» у виконанні
учениці. На сцену виходять ведучі і всі учасники дійства. Під супровід музики
1 Ведуча
А дикі гуси вже тривожать
небеса –
Відлітний клин повільно
відпливає.
Гаряче літо дотиком вівса
У комірчині тихо висихає
Вода в ставках
спинилась і стоїть.
В тяжкій задумі береги
зелені.
Птахи махають білими
крильми
Й привіт прощальний
шлють з небес на землю.
2
Ведуча
Ці гуси ще
повернуться весною
І принесуть надію
на крилі.
У день наступний
кожного покличуть
І проячать щось
радісній землі.
Їх
проводжає синьоока хата,
Мале
хлоп’я, що дивиться услід,
А в хаті в
тій співає пісню мати,
І пісня та
летить у білий світ.
Мати наспівує пісню.
Наперед виходить найменший хлопчик.
1 Хлопець
Співає тихо тиха мати,
А я за нею – ще хлоп’я...
Гойдає пісню біла хата –
Колиска вквітчана моя.
І
виростає в хаті сонях,
І кущ
калини вироста,
І навіть
очі на іконі
Заголубіли у Христа.
І вже не знаю: тут, під
дахом,
Сповитий вишнями в маю,
Чи я стаю блакитним птахом,
Чи, може, піснею стаю.
Мати продовжує
співати. Раптово спів припиняється.
1 Ведуча
Тільки рано одспівала
мати,
Віддала свій голос
солов’ям ,
А сама полинула далеко,
У самісінькі небеса.
Звучить мелодія «Білі
гуси».
2 Ведуча
І пішло собі хлоп’я біляве,
Хмареням пливло за течією вітру,
бо ж на ньому сорочечка та штанці
з туману полотняного пошиті,
А ще на нім – черевички, що їсти
просять
/ а він
їх землею годує/
1 Ведуча
А через плече – торба.
А в тій торбі лихо
зав’язане
–
Куди це ти, хлопче, дибаєш?
1 Хлопець
Аж ген до золотого вітряка,
що білі гуси крутять.
Йде за куліси, кладе
торбу і повертається на сцену.
1 Ведуча
І хмареням брело за обрій,
течією вітру заколисане.
Наперед виходить
хлопець - підліток.
2 Хлопець
Хто я на білому світі:
Спалах розлогої блискавки,
грому розчахнутий подих,
звук, не відкритий ніким?
Хто я: сонця пелюстка,
обірвана вітром скаженим,
чи крапля дощу –
в потріскані груди
пустелі?
Хто я: в ясному оці землі
порошина,
де руки мої дороги
розкрилені,
де очі мої прірви блакитні,
звідки Дніпро витікає?
Хто я на білому світі?
2 Ведуча
Жорстокий світ. А в
ньому – твій шлях, як глибокий туман, у якому блукаєш, не
знаєш, як вийти. І коли болем скипає душа, і серце кривавиться, і туга пече, тоді ясною зорею
засвітиться на небосхилі доля.
Доля - дівчина
Діалог Долі-дівчини з
хлопцем.
Д. Хлопче, на серці ти маєш печаль?
Х. Ні, моє горе полинуло вдаль.
Д. Може, спокійно, без болю живеш?
Х. Біль мій – уся Україна без меж.
Д. Чим же ти хочеш людей запалить?
Х. Серцем своїм, що незгасно горить.
Д. Літо не вічне, морози прийдуть.
Х. Я не замерзну в морозяну лють.
Д. Скільки є тернів в саду і гадюк...
Х. Я не боюся ні горя ні мук.
Д. Річ не у тому. Цей шлях нелегкий.
Х. Знаєш, він змалку для мене такий.
Д. Хлопче, у світі багато спокус.
Х. Я на минущі скарби не дивлюсь
Д. Ти таки впертий. А раптом обман.
Х. Я його знаю. В житті він не пан.
Д. Зірка твоя так високо сія.
Х. Я не схитнусь. Вона буде моя!
Д. Ти якийсь дивний, дивуєш мене.
Х. Доле моя, попрохаю
одне:
Там, де терни, недосягнений рай,
доле моя, ти мене не лишай
Не покидай мене в сні й наяву
Поки ти є, я на світі живу.
Звучить мелодія «Білі
гуси».
Доля і Хлопець ідуть
в глибину сцени.
1 Ведуча
Річка небу співала. Розлило береги.
Дикі гуси вертали. Та упали сніги.
- Ой куди ж це ви, гуси, ой куди ж ви
куди?
То не білі тумани топлять голос води.
То не зламані крила білий птах
опустив,
То завія на повінь в’яже білі
плоти.
Розгубилися птахи. І дорога
тяжка
Обірвалася криком під крилом
вожака.
2 Ведуча
– Ой ви лебеді гуси, та сюди ж вам сюди,
Кличе вихриплий голос
весняної води.
Кличе гілка вербова, кличе
юна трава,
Що зеленим промінням білий
саван зрива.
І стривожені
птахи закружляли довкіл,
Обпікаючи лапи на морозі жалкім.
Закружляли і
сіли та й на білі луги.
І зів’яли під
серцем ще не згірклі сніги.
3 Хлопець-юнак
А сніг іде,
По горах лебедіє.
В перинах білих міцно
сплять зірки.
Ніхто мене в завію не
зігріє.
І не подасть ніхто
мені руки.
А сніг іде!
Він
стежку замітає.
Земля – неначе ложе кам’яне.
Ніхто мене в цей вечір не спитає:
Чом я сумний? І що мене жене?
А сніг іде!
Деревам білить роги.
Все сріблом стало –
навіть золоте.
А сніг іде!
Колись
мою дорогу
Такий же сніг студений замете.
А сніг іде!
Духмяно пахне сіно.
І раптом щось
просвітлює мене.
До мене промовляє
Україна,
Як сина рідного, і
кличе, і зове.
Україна -дівчина
На мене глипала безодня
І шлях вимучував мене,
Коли голодна і холодна
Ішла в світання голубе.
Я для віків одкрита рана,
Мадонна в прихистку небес,
Хоч волокла жебрацьке рам’я,
Та не зганьбила ним себе.
І хоч було мені імлисто,
І світ в очах мені чорнів,
Та не згубила ні намисто,
Ні чайки білих рушників.
А в ніч, пропахлу снігом талим,
Солону долю з темноти
Зерном небесним
засівала,
Йдучи за плугом золотим.
Я таїна, в тобі
сповита,
Безсмертна пісня, як
любов.
Ніхто не зможе
розлучити.
Віднині нас єднає Бог.
Дівчина виконує пісню
«Білі гуси» .
З глибини сцени виходять учасники, стають в
один ряд. Україна виходить наперед. Коли ведуча говорить слова, до України
підходить маленький хлопчик, робить поклон і стає на коліно. Україна кладе йому
руку на голову.
1 Ведуча Пливуть літа, як дикі гуси.
Цвіте полин і в’яне вись
Серед снігів хлопчина русий
Вкраїні рідній поклонивсь.
Тема: Засідання ,,круглого столу”
,,Соціальна справедливість у сучасному
демократичному суспільстві.”
Мета:Організувати обговорення питання ,,У чому
суть соціальної справедливості,
від чого
вона залежить,” у формі круглого столу та
дискусії за участю практичного психолога,
учителя історії, соціального педагога, учнів;
наводити приклади суспільної справедливості
та соціальної різноманітності;
аналізувати ситуації, в яких порушено
суспільну справедливість;
навчати учнів дискутувати і досягати згоди її
учасників щодо дискутованої теми;
довести учням, що кожен в нашій державі
повинен жити за законами соціальної
справедливості.
Обладнання:
портрет О.А.Захаренка,
книга
О.А.Захаренка ,,Слово до
нащадків; зображення
Феміди
вислів ,,Не треба
ставати більше, ніж
людиною, і не
можна стати меншим-
треба бути
людиною, тільки і всього”
Немає коментарів:
Дописати коментар